І все-таки з надією
Разделы

Все статьи сайта





Після домашньої  поразки від збірної Словаччини над нашою командою висів великий тягар відповідальності за результат. Втрата очок хоча б в одному з найближчих поєдинків могла поставити великий знак питання у виході українців на Евро-2016. Наш тренерський штаб зробив певні висновки після матчу на «Олімпійському», які відобразились на стартовому складі. Замість Ярослава Ракицького, який дуже невпевнено відіграв проти словаків, а також проти Порту у Лізі Чемпіонів, місце в центрі оборони досить несподівано зайняв Євген Хачеріді. Повернулись після травм лідери «Дніпра» Руслан Ротань та Євген Коноплянка, які замінили Кирила Ковальчука та Олега Гусєва відповідно. Взагалі, матчі з білорусами для нашої збірної завжди проходять важко. Не виключенням стала і гра на «Борисов-Арені». Ешелонований мур у п’ять захисників та насичений центр поля білорусів майже весь матч стримував спроби українців створювати небезпечні моменти. І виходило це у них досить успішно. Попри перевагу у володінні м’ячем 65 на 35 % за весь матч наша збірна всього 2 рази влучила у площину воріт. Низький темп, повільний перехід від оборони до нападу, відсутність креативних дій – так коротко можна охарактеризувати гру збірної України в Білорусії. Дещо цікавіше Україна заграла після виходу Сергія Сидорчука та Пилипа Будківського. Пилип почав вигравати «другий поверх» у високих захисників Білорусі, а Сидорчук віддав декілька гострих передач і навіть забив гол. Проте загального враження від гри це не змінило – важкі, трудові три очки і сподівання на магію Львів-Арени у наступному поєдинку.

У поєдинку проти Македонії наша збірна грала значно активніше та цікавіше, ніж у Борисові. Більше швидких атак, більше небезпечних моментів, більше ударів по воротам (16 проти 8 у матчі з білорусами). Перевага вилилась у забитий м’яч наприкінці першого тайму. Сидорчук, якого Фоменко випустив в основі замість Едмара, вдало зіграв на добиванні. І якби Ярмоленко забив пенальті, скоріш за все матч був би спокійно доведений до перемоги. Проте Андрій схибив і кінцівка матчу була за македонцями. Нас затисли у власний штрафний майданчик (македонці подали 11 кутових) і лише майстерність Андрія Пятова та магія Львів-Арени допомогла набрати три очки у цьому матчі.

Безумовно, грою нашої збірної у цих двох матчах не задоволений ніхто, команда Фоменка привчила нас до більш яскравих дій у нападі та надійніших у захисті. Зараз же ми бачимо: відсутність лідера на полі (Коноплянка, Ротань і Ярмоленко поки що не справляються з цією роллю); слабка гра при стандартних положеннях (наші штрафні та кутові не несуть собою великої загрози для суперника, подачі ж до нашого штрафного майданчика майже завжди призводять до пожежі; невисока командна швидкість. Щодо неігрових моментів: здивувала відсутність у збірній Олександра Гладкого та особливо Артема Кравця, які останнім часом добре грають в своїх клубах; невключення навіть у заявку на матчі Сергія Болбата та Івана Ордеця, які реально могли допомогти молодіжній збірній у протистоянні з німцями; петарда, через яку було призупинено матч… немає слів, одні емоції, дуже не хотілось би, щоб чарівну, прекрасну, несамовиту і фантастичну Арену-Львів дискваліфікували.

 

Проте хотілось би виділити позитивні моменті: ми набрали 6 очок, тобто виконали програму максимум на ці два поєдинки; збірна отримала ще одного сильного виконавця (Сергій Сидорчук), який уже вписався в основний склад; не пропущено жодного м’яча; повернувся до складу основний захисник Євген Хачеріді; у нас все ще хороші шанси на вихід з групи. Саме тому, на мою думку, не варто піднімати паніку, а навпаки, потрібно підтримати хлопців перед грою з Люксембургом, яка точно не буде легкою прогулянкою.        








Статьи о украинском и мировом футболе