Корупція по-українськи
Разделы

Все статьи сайта





Нещодавно, відразу після повалення режиму Януковича, один громадський діяч в твіттері обурювався, що ДАІшники як брали хабарі, так і беруть, навіть ще й тарифи підвищили. Цікаво, що він не перестав порушувати, він просто почав осуджувати іншого.

Корупція є всюди: вона на чільному місці у чиновників, вона лютує в медичних закладах, вона причаїлась закладах освіти, вона всеохоплююча. Лише український футбол це острівець чистоти й справедливості. Спортивні принципи на першому місці, і, звичайно,  договірні матчі, хабарництво й підробка документів - те в чому звинувачують український футбол - просто вигадка, або розвага для поціновувачів теорій змов.

Але, майже місяць тому, гармонію в затишному світі українського футболу було порушено. Ігор Дедишин сколихнув медіа-простір скандальною заявою, в якій сказав про корумпованість владної верхівки й про підкупи арбітрів. Невдовзі відбулось засідання Комітету етики і чесної гри, де було постановлено:  "дати Ігорю Дедишину двотижневий термін задля його звернення до футбольної громадськості із публічним вибаченням на адресу ФФУ. Крім того, генеральний директор «Карпат» протягом цього терміну має надати документальні докази застосування «подвійних стандартів» (з матеріалу інтерв’ю від 14 червня 2014 року) у роботі ФФУ по відношенню до львівського клубу." Як бачимо, комітет зайшов здалеку, і скандальне інтерв'ю оминув стороною. В будь якому випадку, два тижні минуло, а ніяких публічних вибачень ми не помітили. Можливо, Дедишин надав докази? Чи все скінчиться так, як завжди?

Олексій Савченко
Олексій Савченко
Подібні заяви не новина для нашого футболу. В 2008 році президент Десни Олексій Савченко зізнався у тому, що давав хабарі: "Играла не "Десна", а играли мои "бабки" и амбиции. Каждая игра мне стоила от 5 до 15 тыс. долларов. Я могу пофамильно назвать судей, которые брали деньги, и людей, которые их им давали. Когда я перестал им платить, то изменился и спортивный результат".  Справа потрапила до прокуратури, і на період розслідування  було відсторонено від футболу Савченка, головного тренера Десни Сергія Кучеренка, колишнього директора клубу Евгенія Олефіренко, а також п'ятьох арбітрів: харківців Анатолія Абдулу, Олександра Луценка та Ігоря Подушкіна, киянина Сергія Бойка і донеччанина В'ячеслава Жукова.  Згодом, трьох арбітрів Виконком ФФУ повернув до футболу, а от Подушкін та Жуков лишались в опалі. Цікавим виглядає коментар, щодо повернення у футбол Подушкіна і Жукова, першого віце-президент ФФУ Олександра Бандурка: "Есть письменные показания не только очевидцев, то есть тренеров и администратора, которые передавали деньги судье, но и тех людей, которые забирали деньги назад в коридоре раздевалки посредством ударов в живот Жукову за то, что он не обеспечил результат. Пусть приезжает сюда, и мы здесь все это ему покажем. У него есть единственный пулть — не назад в судейство, а в тюрьму".

Жукову не хотілось бути цапом відбувайлом, тому й він, в свою чергу, зробив гучну заяву:

"А господину Кочетову, как главе комиссии, я хочу сказать, что если он публично не принесет извинения, то я оставляю за собой право обратиться в суд с иском о защите моей чести и достоинства. И это будет не футбольный суд, а обычный гражданский, и никакие догадки и предположения там уже не пройдут. Сто пятьдесят, двести лет назад я бы за оскорбление, не задумываясь, вызвал его на дуэль, и там бы Бог нас рассудил. А сегодня я заявляю, что господин Кочетов – лжец. И пусть он попробует доказать обратное. Меня зовут Вячеслав Жуков, я гражданин Украины и я буду бороться за свое честное имя!"

Але, незважаючи на гучні заяви, ця справа зам'ялась. Ні публічних вибачень, ні дуелей ми не дочекались. Як, щоправда, і ув'язнень. За результатами розслідувань ніхто не був покараним. Савченко відмовився від своїх слів, покинув футбол і поживав приспівуючи: його пісні потрапили в радіоротацію, а один кліп навіть крутився на популярному музичному каналі. Жуков судив в першій лізі, можливо й тренувався у фехтуванні на дозвіллі, готуючись до дуелі, але про це достеменно невідомо.  Про слова Бандурка вирішили забути, мало що можне ляпнути перший віце-президент ФФУ, що всьому вірити? Він і не на таке здатний, наприклад  в кінці 2009 року на 9 Конгресі ФФУ Бандурко сказав: "Давайте говорить откровенно: в нашем футбольном сообществе имеет место кризис доверия к арбитрам, и эта яма растет. Поэтому просим клубы: откажитесь от влияния на арбитров. Пора покончить с политикой шантажа и запугивания[...] Хочу обратиться к клубам высшего и низших дивизионов: будьте честными по отношению друг к другу. Договоритесь, прежде всего, между собой и отпустите арбитрам долги, которые благодаря вашей политике они успели накопить. Приведу два примера: на одном из собраний с участием президентов клубов первой лиги один из руководителей сказал, что нет ни одного человека из присутствующих на собрании, кто не давал бы взяток арбитрам. Самое страшное, что к подобному все привыкли. Дальше: недавно, когда Виталий Данилов еще исполнял обязанности президента премьер-лиги, он на встрече с судьями заявил, дескать, давал, но больше не буду. А владелец «Закарпатья» Нестор Шуфрич на этой же встрече сказал, что давал и будет давать... Прекратите покупать арбитров, чтобы они стали по-настоящему независимыми — от клубов.

Дотепно виглядає тогочасний коментар стосовно "справи Савченко" найкращого арбітра сезону 2008/2009 Ігоря Орєхова: "Есть такой анекдот. Один еврей говорит другому: «Изя, ты знаешь, что твоя дочь проститутка?» Изя в недоумении разводит руками: «Какая дочь? У меня ведь только сын». — «А это уже твои проблемы, Изя». Нынешняя ситуация имеет схожесть с этим анекдотом".  Шкода, що з таким дотепником в 2010 році трапилось неприємне непорозуміння, яке наклало брудний відбиток на українських арбітрів. Саме Орєхов став першим суддею в історії європейського футболу, якого відлучили від футболу. Виявилось, що він неодноразово мав контакти із злочинними угрупуваннями, пов'язаними із договірними матчами та махінаціями на тоталізаторі. Арбітра довічно відлучили від футболу.  Орєхов подав апеляцію до спортивно-арбітражного суду в Лозанні, але САС лишив в силі вирок УЄФА, підтвердивши тим самим вину арбітра. Не так багато наших арбітрів судять на європейському рівні, але це не завадило одному з них вляпатись в брудну справу.

Віталій Кварцяний: розкусить корупціонера, як соняшникове насінняфі
Віталій Кварцяний: розкусить корупціонера, як соняшникове насіння
Цей ланцюжок непорозумінь і наклепів, єдина мета яких заплямувати чесне ім'я українського футболу продовжився в 2011 році. Кварцяний розважив публіку своєю розповіддю про сейф. Віталій Володимирович в тому сейфі зберігав не гроші, не дорогоцінне каміння, а лист. На клаптику паперу Кварцяний  старанно вивводив літери, які утворювали ніщо інше, як прізвища арбітрів, їхні тарифи, та тих, хто купував представників Феміди. Але одинокий боєць за чистоту нашого футболу обіцяв оприлюднити список лише в одному випадку: якщо його уб'ють. Тобто, той лист був захистом Кварцяного. І знаєте, можливо той лист і спрацював на користь Віталія Володимировича: тренера хоч й відлучили від футболу на півроку, та невдовзі, помандрувавши футбольною Україною, той повернувся на батьківщину, став президентом Волині, а потім і очолив місцеву Федерацію футболу. На цьому його боротьба з корупцією і скінчилась.

Взагалі, той рік був багатий на заяви президентів клубів стосовно корупції в суддівському корпусі.

Крик душі пролунав з вуст Слободяна після матчу з Динамо: «Нам некому пожаловаться. И мы, как спонсоры ФК «Оболонь», давно задумываемся над тем, а надо ли спонсировать футбол в Украине. Для чего это делать? Когда нас засуживают на нашем поле, на глазах миллионов болельщиков. Это очень нехорошее явление в нашем футболе. И сколько раз и я выступал, и обращал внимание Федерации футбола, Коллины, и сегодня миллионы зрителей увидели, как нас тупо засудили в одни ворота»

Рабінович пішов далі, заявивши: «Все люди, причастные к футболу, в открытую говорят: платятся деньги. Все знают, какие матчи куплены. Все знают, как глубока коррупция – и все при этом делают вид, что ничего не происходит!».

Обох президентів оштрафували на 50 тис. і слова лишились словами.

Представники майже всих клубів висловлювали претензії щодо  суддівства та корупції. Дуже поінформований в цій справі Коломойський:

"Теперь давайте подумаем: если у нас 30 матчей, и в каждом матче на судью потратить 300 тысяч долларов - это будет 9 миллионов. Намного дешевле, чем тратить 60 и можно 100% результат получить. 300 тысяч это большие деньги, а цифры, я вас уверяю, фигурируют на этом уровне - 100, 200, 300, где-то 50.

Все президенты будут улыбаться, жать руки, кивать головой, а каждый будет делать свое дело и прикрываться тем, что Суркис в Федерации, поэтому недобросовестная конкуренция, надо Суркиса убрать - и у нас все наладится. Это все разговоры, прикрытие своих неблагонадежных дел. Реально ли договориться с президентами? Нереально. Президент потом скажет, что это не он, а его директор. А директор скажет "Это не я, у меня сторож на воротах, он большой фанат, собрал зарплату последнюю и поблагодарил судью". Разговариваешь с одним президентом, мол, зачем вы там подобные вещи делаете. Он: "Во-первых, мы не делаем, а во-вторых, пусть Суркис уйдет из Федерации". С третьим говоришь, а он: "Как же мне бороться, если другой делает то же самое". Это замкнутый круг, здесь нужны другие меры. Я считаю, что тут козлами отпущения должны стать арбитры»

Представники Шахтаря були чи не найзавзятішими борцями з корупцією, зокрема віце-президент клубу Борис Колесніков заявляв, що такої корупції як серед функціонерів українського футболу нема ніде. Хто-хто, а Колесніков знається на корупції, тому нема причин не довіряти йому.

Виходить, що в нашому футболі багато поінформованих людей, називаються суми, прізвища. Чому тоді не проводилось повномаштабних розслідувань? Улюблена відмовка функціонерів - нема доказів. Чому ж їх нема, якщо практично всі клуби гудуть про це? Можливо, проблема в іншому, резонансні справи нікому не вигідні, бо замішані в них практично всі колективи? І якщо провести повноцінне розслідування, то скандал буде гучнішим за італійський. Це було б те саме, що розворушити осине гніздо. Є ще й інший варіант: наш футбол прозоро-чистий.

Можливо, про підкупи арбітрів й договірні матчі можуть говорити лише люди з хворою уявою. Але цю уяву активно підживлює той факт, що технічним директором ФФУ в період 2007-2012 років був такий собі Костянтин Віхров. Він прославився в 1985 році, коли обслуговував вирішальний матч за вихід в Першу лігу радянського футболу між Геологом (Тюмень) та Котайком (Абовян). Інсперктор того поєдинку, Іван Лук'янов, згодом в інтервю "Строительной газете" говорив:  "Предвзятое судейство Вихрова бросалось в глаза даже непосвященному. Он "помог" абовянцам осуществ комиссии, где разбиралось судейство игры, меня даже не пригласили. А ведь в футбольных кругах утверждали, что "премиальные" Вихрова за оказанную услугу составили 22 тисячи рублей. Кощунственно, но факт: не далее как в преддверии сезона 1989 года, Константин Вихров был преподавателем на сборах, "наставлял" молодых арбитров. Ну чему мог научить такой с позволения сказать "наставник?"

Людина з таким неприємним шлейфом стає технічним директором ФФУ, це не дуже підвищує довіру до структури. А якщо до цього додати конфлікт Віхрова із Шебеком? Серігй Шебек, арбітр який відсудив найбільшу кількість матчів в українському футболі, в одному із інтерв'ю зробив таку заяву: "На мой взгляд, федерация и сейчас если и должна кого-то выгонять, то в первую очередь Вихрова. Хотя бы потому, что на нем черное пятно на всю жизнь. То есть игра, после которой Константина Львовича дисквалифицировали пожизненно. Состоялась она в 85-м году в Тюмени, местный «Геолог» принимал «Котайк» из Абовяна. Инспектор того поединка Иван Лукьянов выставил Вихрову «двойку» с комментарием – «за предвзятое судейство». Арбитраж был настолько односторонним, что стал предметом рассмотрения на заседании ЦК Компартии СССР.Снова к судейским делам Вихров вернулся только потому, что распался Союз, - продолжает Шебек. - Впрочем, я не представляю, какое моральное право имеет такой человек учить судейским премудростям молодежь? Могу вам только сказать, что предыдущая экспертная комиссия ФФУ с Константином Львовичем вообще не здоровается. А это такие авторитетные в Украине люди, как арбитр ФИФА Татулян, судьи всесоюзной категории Попов, Лысенко, Грисьо. Все они решили покинуть комиссию, и только Вихров остался, чтобы снова находиться при власти."

Трохи перегукується зі словами Лук'янова, чи не так? І що найцікавіше, знову ж стандартна ситуація: Шебек по-тихому відлучений від суддівства до кінця сезону, а коли все забулось - повертається до роботи, і лише пенсія його зупинила.

Стороженко: людина із загостреним почуттям справедливості
Стороженко: людина із загостреним почуттям справедливості
Чесно кажучи, аж дивно, що в історії українського футболу було три матчі, договірний характер яких доведений: в 2002 році - матч між житомирським Поліссям та Борисфеном; в 2006 - матч між Карпатами та сумським Спартаком; в сезоні 2007/2008 - матч між Металістом та Карпатами.  Дивно, бо ФФУ практично бездіяльне, чого варта фраза Стороженка одного із інтерв'ю: «Ми володіємо інформацією, що і там є матчі з можливо фіксованими результатами. Ми отримуємо цікаву інформацію з УЄФА, яка підозрює деякі матчі і надає нам конфіденційну інформацію. І ми відслідковуємо ці процеси. Ми в цьому році запланували виїзди до деяких клубів. Зайдемо перед матчами в роздягальні і прямо скажемо: «Хлопці, у нас є таке інформація з УЄФА. Ми приїхали подивитись, який буде матч. Договірний чи чесний. За договірний всі будуть дискваліфіковані по життєво. А тепер йдіть на поле та грайте»

Тобто, як це розуміти: в УЄФА знають, а наші функціонери, в яких під боком катаються договорняки, нічого не бачать? І коли до наших футбольних можновладців надходить сигнал, вони швидко реагують і попереджують клуби, щоб ті були обережнішими?

Мутний наш футбол, і аж ніяк не чистий. Він був брудним при Суркісу, і лишається таким тепер. А як може бути інакше? Коли це вигідно, як клубам, так і функціонерам. Синдикат - одним словом. І  що найгірше - це вигідно й нам. Ми заплющуємо очі, коли наша команда перемагає за загадкових обставин, можемо пошуміти, коли за допомогою тих же методів переможе суперник. Але в цілому: "Все хорошо, прекрасная маркиза..."









Статьи о украинском и мировом футболе