Пацієнт пішов на поправку?
Разделы

Все статьи сайта





http://ekpereezd.ru/
Про причини виходу із кризи Динамо Київ.
Пацієнт пішов на поправку?
Останнім часом Динамо Київ радує все більше і більше. Програвши матч за суперкубок України, в якому вони зі слів Реброва (перед грою) на результат і не грали, синьо-білі мають серію із уже 13 матчів без поразок при двох нічиїх. Для прикладу найдовша безпрограшна серія сезону 2013-2014 налічувала 9 матчів, у сезоні 2012-2013 - 7 матчів. Очевидно, що команда прогресує не лише за результатами, адже і від гри залишається щораз приємне враження. Якщо наприклад в фіналі кубку України Динамо виграло більше на емоціях, то уже в матчі 8го туру з Шахтарем, команда виглядала як мінімум не приречено. Була впевненість, що навіть пропустивши, зможуть забити "свій" гол. Хоча це можливо далась взнаки невпевненість гірників, які грали обережніше, ніж зазвичай останні роки. Про причини прогресу Динамо хочеться і поговорити.

Хтось може назвати ключовим моментом звільнення Блохіна, адже уже стандартне "гірше нікуди" стало девізом звільнень останніх тренерів, починаючи з Газаєва. Хтось увірував у талант Реброва, який встиг побувати на стажуванні навіть у Юргена Клоппа. Існує думка, що новачки команди нарешті притерлись і просто показують свій рівень. Всі ці твердження мають неабияке підґрунтя і напевно вплинули на результат. Я вважаю відправною точкою 1 лютого 2014 року.
 Саме в цей день контракт із Динамо уклав доволі відомий в професійних кругах Рауль Руіз Гонсалес Ріанчо. В свої 54 він до цих пір (за його ж словами) "хворий футболом" і присвячує майже весь вільний час удосконаленню професійних навичок. За освітою він тренер із фізичної підготовки, але здебільшого працював помічником головного тренера. Його "іспанська" кар'єра мало чим може зацікавити читача, а от його 5-річний вояж до Казані був доволі цікавим. Саме при ньому Рубін почав перебудовувати підготовку всього клубу на піренейську манеру і не без його допомоги команда Курбана Бердиєва здобула усі внутрішні титули, при цьому доволі успішно виступаючи в єврокубках (навіть перемога на Камп Ноу є в послужному списку). Хтось може сказати про нудний "автобус" у виконанні казанців, а хтось відмітить грамотну тактичну виучку, з якою команда не давала себе обходити "автівкам преміум класу". Я і сам не прихильник закритої гри від оборони, але не відмітити талант команди Бердиєва псувати нерви більш іменитим суперникам також не справедливо. Чимала заслуга у цьому була якраз іспанського тренера. В Динамо він потрапив за ініціативи Сергія Реброва, який за свою кар'єру встиг побігати і під керівництвом туркменського тренера, і його іспанського помічника.

Можна звісно ж сказати, що Руаль попрацював і з Блохіним, але що можна зробити із "Авгієвими стайнями" за місяць? Про весняний період його роботи говорити певно не потрібно, адже як випливає з його інтерв'ю, він не мав часу провести повноцінну передсезонну підготовку і донести до гравців свої ідеї. У новому сезоні я помітив певні особливості:

        стартовий склад нарешті обирається відповідно до фізичних і моральних кондицій гравця, а не у відповідності до його "цінника" чи "особистих уподобань тренера";
        тактична побудова команди візуально не дуже змінилась, але змінився підхід. Замість стандартних 4-2-3-1 Динамо перейшло до 4-1-4-1 із двома ЦАП. Єдиний опорний почав виконувати більший об'єм роботи, не важливо будь то Рибалка чи Велозу (який приємно здивував обсягом роботи в матчі із Шахтарем);
        заграли Ленс, Беланда, Віда, Драгович. Чи то їм нарешті донесли, що від них потрібно при оновленій моделі, чи то вони почали розуміти решту команди і перестали виглядати інородними тілами? Я схиляюсь до першого. Домагой перейшов на більш знайому позицію ПЗ, де не так страшно кидається в очі його не достатнє уміння читати гру; Юнес отримав більше свободи в організації атак, оскільки отримав партнера (Сидорчука), який часто вривається у вільні зони і підтримує єдиного форварда; Александар та Джермейн отримали у партнери "більш грамотних" гравців, які після приходу Рауля розуміли "куди їм бігти і як допомагати партнерам";
        стандарти у своїх воріт перестали сіяти паніку, в той час як біля чужих воріт вони почали нести реальну небезпеку;
        збалансована трансферна політика. Тут питання доволі обширне, але нарешті було здійснено трансфер, який потрібен для тактичної гнучкості та приносить користь уже зараз, а не "трансфер заради трансферу". Сюди б відмітив і роботу із молодіжним складом: в основній обоймі команди з'явились власні вихованці - Бурда, Рибалка, Калитвінцев. Особливо радує не "сліпа віра у футболіста" (так як починав Ярмоленко, Гармаш, Сидорчук - на початку їх перебуванні в старті я негативних емоцій не міг стримати), а те, що здавалося б "сирі" люди, не просто закривають проблемні позиції або отримують необхідний ігровий час, а приносять реальну користь команді навіть у важливих матчах;
        чудова атмосфера в колективі, про яку мало не кожен із гравців говорив, після зміни керуючого головної команди. Переоцінити важливість хорошого командного духу в командних видах спорту взагалі не можливо. 
Не справедливо було б все це приписати одному лише Гонсалесу, але ж де був Сергій Станіславович із своїми ідеями, коли був помічником Олега Володимировича? Цілком можливо, що Блохін не давав "ідеям ходу", адже важливу рокіровку Сілва-Віда ми вперше побачили під керівництвом Реброва. Впевнений, що нинішній наставник багато чого перейняв у Рауля, який має значно більший досвід.

У чому Ребров точно не прогадав, так це із запрошенням іспанського спеціаліста. На даному етапі це певно "ідеальний помічник", адже власних амбіцій у нього не так багато, а допомагати в нього вистачає і сил і бажання. Радує те, що Сергій Станіславович не боїться змін і пішов на доволі радикальні зміни в Динамо (для синьо-білих це точно "радикальні" зміни, враховуючи магію "динамівських сердець"). Хотілося б, щоб ці зміни стосувались не лише першої команди, а і всієї структури, бо лише системний підхід може забезпечити необхідний результат на довгі роки. У цьому Руаль Гонсалес як раз і сильний, адже в Рубіні він залишився саме після п'ятитижневого вояжу із завданням дати майстер-клас із організації футбольних шкіл.

Залишається сподіватись, що "пацієнт дійсно пішов на поправку" і до керівництва в обличчі Суркіса дійде, що потрібні зміни не лише "вершини айсберга". Можливо з часом Ребров зможе донести до президента про необхідність таких змін? Дуже хотілося б. Маю надію, що історичний флагман вітчизняного футболу вийде на достойний європейський рівень і буде радувати не тільки вболівальників Динамо, але і всіх фанів України незабутніми баталіями проти найкращими європейських команд.








Статьи о украинском и мировом футболе